#: locale=uk
## Випливаюче вікно
### Тіло
htmlText_57628DF0_705E_AC96_41CF_818D9D39D685.html = Вірменська церква у Язловці
Вірменська церква збудована вірменськими поселенцями з червоного і білого пісковику у 1551 році. Храм тридільний у плані, складається з нави, прямокутного притвора і півкруглої абсиди. В інтер'єрі церкви знаходяться арочні ніші різних розмірів. У першій половині XVII ст. до південного порталу прибудували чотириярусну квадратну вежу-дзвіницю. Яруси вежі сполучалися між собою гвинтовими сходами. При церкві діяла парафіяльна школа і в ній викладали вчителі, котрі здобули освіту у львівській вірменській колегії.
З наступом османського війська під час польсько-турецької війни, значна частина вірмен покинула Язловець і подалася до Львова. До середини XVIII століття вірмени повністю залишили містечко. У 1809 році опустілий вірменський храм перетворився на парафіяльну церкву для української громади Язловця. В 1810 році її перебудували і назвали на честь Святого Миколая. Святиня зазнала значних руйнувань під час Першої світової війни. На початку 30-х років ХХ століття її відремонтували. Під час Другої світової війни храм був сильно пошкоджений, втратив дах та стелю. У 1990 році храм передано вірним Української греко-католицької церкви.
Гробівець Блажовських у Язловці
Останнім власником Язловця був барон Христофор Блажовський. Завдяки йому у містечку з’явився двоповерховий будинок у центрі, споруди пошти та аптеки, родинна усипальниця. За вказівкою барона, на місці поховання його родини було закладено прекрасну і доволі велику неоготичну каплицю з родовим гербом “SAS” над порталом вхідних дверей.
Садок Баронч у своїй книзі “Пам’ятки Язловецькі” дає детальний опис каплиці: чотири “вежички”, одна центральна вежа з тесаного каміння, вікна з кольоровим склом, 8 сходинок до фронтальних дверей… Після актів вандалізму на початку двохтисячних вхід у погребальну камеру було замуровано, каплиця впорядкована.
Гробівець сестер монастиря у Язловці
У 1874 році у Язловці стараннями Марцеліни Даровської за зразками римського некрополя збудовано гробницю, де знайшли спочинок сестри Згромадження. Споруда розташована на мисоподібному виступі крутого берега річки Вільховець. Вона майже наполовину вирубана у скелі. Сьогодні у гробниці поховано 84 сестри. Серед них і блаженна Мати Марцеліна, яка померла у 1911 році. Понад 10 ніш залишаються порожніми. Ділянка парку навколо гробниці обсаджена рідкісними рослинами, що створює особливу атмосферу.
Біля могили матінки Марцеліни просять про оздоровлення та про народження дітей. Декілька чудесних зцілень задокументовано католицькою церквою, що стало підставою оголосити каплицю монастиря санктуарієм матінки Марцеліни і розпочати процес її беатифікації.
Замок у Язловці
Язловецький замок один із найстаріших феодальних замків на Поділлі. Розміщений у меандрі річки Вільховець на мисоподібному підвищенні нижче рівня Подільського плато. На північ від замку у підніжжі пагорба знаходилось місто, обгородже оборонною стіною. Стіни замку збудовані з місцевого пісковика різних відтінків. Елементи оздоблення виконані з білого вапняку.
Перші оборонні споруди в Язловці могли існувати ще при Коріатовичах. Найстаріша вежа-донжон, можливо, була побудована ще до 1379 р. Перша письмова згадка про замок датована 1436 р. і пов’язана з Теодориком Бучацьким.
У середині XV ст. до замку зі східного боку прибудовано новий дитинець. У другій половині XVI ст. при Юрії Язловецькому замок перебудовано в ренесансному стилі. Із південно-західної сторони добудовано потужну 5-ярусну в’їзну башту, два яруси якої розміщені нижче рівня воріт.
Костел у Язловці
Величезний костел Успіння Діви Марії у Язловці збудований у 1589-1590 рр. з пісковику у ренесансно-готичному стилі. Споруда постала коштом Миколая Язловецького. Це однонавна споруда з п'ятигранним пресбітерієм та двома низькими напівкруглими каплицями, симетрично прибудованими до костелу у XVII ст. На головному фасаді - велика чотириярусна башта. Поруч знаходиться потужна відкрита дзвіниця. Храм був оточений оборонним муром із вежею.
Спочатку він був парафіяльним, але в 1639 році перейшов до ченців-домініканців, які заснували монастир. Двоповерхові келії були побудовані у 1642 році. У 1788 році монастир у Язловці припинив своє існування, монахів перевели до Чорткова. Лише у 1830 році знову розпочалася служба.
Храм відомий ще й тим, що тут поховано знаного композитора Миколу Гомулку, який помер у 1609 році.
За радянських часів костел був закритий, зараз у напівзруйнованому стані.
Музей у Язловці
На другому поверсі центральної частини монастиря у Язловці діє музей Марцеліни Даровської, відновлені молитви у каплиці, куди привезли та освятили копію скульптури Матері Божої Язловецької. Оригінал, створений у 1883 році скульптором Томашем Сосновським і відомий численними чудесними зціленнями, черниці вивезли у Польщу після закриття монастиря у 1946 році.
Народилася Марцеліна 1827 року на Черкащині у шляхетській родині. Освіту здобула в Одесі. Своє покликання вбачала у монашому житті, але у родині не могли зрозуміти поривань дівчини. Коли помирав батько, то взяв з доньки слово, що вона вийде заміж. Марцеліна його дотримала. У шлюбі з Каролем Даровським народила двох діток, але щастя не зазнала: через три роки після вінчання помер чоловік, ще через рік — синок. Залишилася вона з маленькою донечкою Каролінкою. Родина відправила її до Риму. Там разом з однодумцями Марцеліна заснувала громаду сестер Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії. Але довго залишатися у Римі вона не могла, адже вдома її чекала Каролінка. У вересні 1862-го Марцеліна Даровська приїхала до Язловця, де при монастирі заснувала перший навчально-виховний заклад для дівчаток зі шляхетських родин з поглибленим вивченням релігії, культури, основ подружнього життя.
Життєвим кредо Матері Марцеліни було: виховувати дівчат «…на Громадянок Божого Царства.., це означає – виховати їх на : правдивих християнок, дружин, матерів і громадянок Країни».
Палац у Язловці
У 1747 році Язловець переходить у власність краківського каштеляна Станіслава Понятовського – батька майбутнього останнього польського короля Станіслава Августа. Руїни верхнього замку його не цікавили, а ось нижній піддався перебудові, перетворившись на палац. До центральної триповерхової частини палацу добудували два бічні крила, завдяки чому резиденція набула П-подібного вигляду. Внутрішній двір мав направленість в бік замку. З іншого боку палацу знаходився парк, з яким двір з’єднувався наскрізним проїздом.
Обидва фасади оформлені вишуканими порталами, що поєднують ренесансно-барокові риси. В трампані фронтону центральної частини палацу розміщені барельєфи з гербами власників: Цьолек – герб роду Понятовських та Погоня – герб роду Чорторийських. Станіслав Понятовський був одружений з княжною Констанцією Чорторийською.
Один з представників останніх власників Язловця барон Криштоф Блажовський з благословення Папи Пія ІХ у 1863 році подарував свій палац сестрам Непорочного Зачаття, які тут організували монастир. Умови Блажовського були наступними: сестри щороку мали виховувати дівчинку, яку запропонує родина.
+380 98 158 3692
info@dnister.org
facebook.com/TeplePodillia
Instagram: teple_podillia
www.dnister.org
Архітектура та оборонний комплекс Язловця
У другій половині XVI ст. Язловець був у переліку 66 міст Подільського воєводства і за своїм значенням поступався лише Кам’янцю і Бару. Завдячуючи своєму розташуванню на торговому шляху зі Львова у Молдову, місто сформувалось як значний торговий і ремісничий центр Поділля. Його населяли українці, поляки, вірмени, євреї. Вірменська громада по чисельності поступалась хіба Львову і Кам’янцю.
Протягом всього періоду свого існування Язловець постійно укріплювався як місто-фортеця із замковими спорудами, оборонними мурами, ровами, сакральними будівлями оборонного типу. Здійснювати це було досить непросто, адже і замок, і саме поселення знаходяться нижче рівня Подільського плато. Єдиним варіантом було розміщення у меандрі річки Вільховець на мисоподібному підвищенні сильно укріпленої мурованої фортеці, яка ніби нависає над самим містом.
Язловецький замок складається із двох частин: верхній – збудований у найвищому і найвужчому місці мису і нижній – дещо західніше і перебудований згодом у палац. У ХІХ ст. тодішні власники передали палац у володіння церкви, яка організувала монастир. На самому вістрі мису тоді ж було збудовано гробівець, де знайшли свій вічний спочинок 84 сестри-монахині, у тому числі і засновниця монастиря – блаженна Марцеліна Даровська.
Язловець не раз зазнавав руйнувань і майже повного спустошення: іноді повільного як за часів правління Туреччини чи Австрійської імперії, іноді раптового – під час Першої світової війни більшість ренесансної забудови міста було знищено. Після адмінреформи від 1 серпня 1934 року Язловець втратив права міста. Колишня вірменська церква, відбудована сьогодні як греко-католицька, руїни домініканського костелу і замку, монастир, гробівець сестер і гробівець останніх власників Язловця Блажовських – це майже все, що залишилося.
___
Добратися до Язловця
Автомобілем:
- із Львова через Тернопіль відстань 221 км (3 год 54 хв);
- із Києва через Рівне відстань 560 км (7 год 19 хв);
- з Одеси через Умань і Тернопіль відстань 759 км (9 год 33 хв).
Автобусом:
- із Львова: автобус Львів – Бучач (2 відправлення в день), далі транзитні автобуси (5 відправлень в день);
- з Івано-Франківська: транзитні автобуси до Бучача (39 відправлень в день), далі транзитні автобуси (5 відправлень в день);
- із Тернополя: автобус Тернопіль – Язловець (1 відправлення в день), Тернопіль – Поділля (1 відправлення в день);
- із Бучача транзитні автобуси (3 відправлення в день).
Поїздом:
- із Львова: на Тернопіль (23 відправлення на добу), далі автобусом;
- із Києва: на Тернопіль (16 відправлень на добу), далі автобусом;
- з Одеси: на Тернопіль (3 відправлення на добу), далі автобусом.
Інформаційна та організаційна підтримка Теплого Поділля
+380 98 158 3692
info@dnister.org
facebook.com/TeplePodillia
Instagram: teple_podillia
www.dnister.org
Архітектура та оборонний комплекс Язловця
У другій половині XVI ст. Язловець був у переліку 66 міст Подільського воєводства і за своїм значенням поступався лише Кам’янцю і Бару. Завдячуючи своєму розташуванню на торговому шляху зі Львова у Молдову, місто сформувалось як значний торговий і ремісничий центр Поділля. Його населяли українці, поляки, вірмени, євреї. Вірменська громада по чисельності поступалась хіба Львову і Кам’янцю.
Протягом всього періоду свого існування Язловець постійно укріплювався як місто-фортеця із замковими спорудами, оборонними мурами, ровами, сакральними будівлями оборонного типу. Здійснювати це було досить непросто, адже і замок, і саме поселення знаходяться нижче рівня Подільського плато. Єдиним варіантом було розміщення у меандрі річки Вільховець на мисоподібному підвищенні сильно укріпленої мурованої фортеці, яка ніби нависає над самим містом.
Язловецький замок складається із двох частин: верхній – збудований у найвищому і найвужчому місці мису і нижній – дещо західніше і перебудований згодом у палац. У ХІХ ст. тодішні власники передали палац у володіння церкви, яка організувала монастир. На самому вістрі мису тоді ж було збудовано гробівець, де знайшли свій вічний спочинок 84 сестри-монахині, у тому числі і засновниця монастиря – блаженна Марцеліна Даровська.
Язловець не раз зазнавав руйнувань і майже повного спустошення: іноді повільного як за часів правління Туреччини чи Австрійської імперії, іноді раптового – під час Першої світової війни більшість ренесансної забудови міста було знищено. Після адмінреформи від 1 серпня 1934 року Язловець втратив права міста. Колишня вірменська церква, відбудована сьогодні як греко-католицька, руїни домініканського костелу і замку, монастир, гробівець сестер і гробівець останніх власників Язловця Блажовських – це майже все, що залишилося.
Добратися до Язловця
Автомобілем:
- із Львова через Тернопіль відстань 221 км (3 год 54 хв);
- із Києва через Рівне відстань 560 км (7 год 19 хв);
- з Одеси через Умань і Тернопіль відстань 759 км (9 год 33 хв).
Автобусом:
- із Львова: автобус Львів – Бучач (2 відправлення в день), далі транзитні автобуси (5 відправлень в день);
- з Івано-Франківська: транзитні автобуси до Бучача (39 відправлень в день), далі транзитні автобуси (5 відправлень в день);
- із Тернополя: автобус Тернопіль – Язловець (1 відправлення в день), Тернопіль – Поділля (1 відправлення в день);
- із Бучача транзитні автобуси (3 відправлення в день).
Поїздом:
- із Львова: на Тернопіль (23 відправлення на добу), далі автобусом;
- із Києва: на Тернопіль (16 відправлень на добу), далі автобусом;
- з Одеси: на Тернопіль (3 відправлення на добу), далі автобусом.
Інформаційна та організаційна підтримка